О! Твої руки!.. О! Твої очі!..

О! ТВОЇ РУКИ!  О! ТВОЇ ОЧІ!

*****************************

О! Твої руки!.. О! Твої  очі!..

Як не слухняні  мої  вуста ...!

Cказати, зараз, тобi так хочу,

Що, краще  би  їх,  не знала я!..

Я - твоя радість. Ти  в  менi - біль.

Я  розчиняюся,  в тобі, Любов!

Я  розчиняюся, немов та сiль.

Я  забуваюся  знов  i  знов…

Ці  нiжнi руки пестять мене!..

Помру, в розлуці, тобi клянуся!..

Невже ж, це доля, знов обмене?!

Ти доторкнешся - я розчинюся ...

В дощі  чі  у вітрі, у пилку квітки,

Мені посмiхнешся - я  проявлюся ...

" Бувай"!- Непомітно, шепіт звiдти.

Дивлюся на тебе – не надивлюся!

Цілую руки, та очі твої ...

А в серця ритмi - гімн про Любов ...

Захочеш - слухай пiснi мої?!

А нi - так ні,  повторюю  знов ...

Заглянеш у душу.- Побачиш Цвіт.

Квіткою  дивною  квітне  Любов!

Я, з  вiтром  лагiдним, шлю привiт!

Твій образ ясний, хвилює кров ...

В очах тих гарних -  смуток, туга ...

О, Боже, дай  мені, духа  сили! -

Стукає  у  скронях:  бiль та  нудьга ...

Спокуса  пізнати?- Не встояти? «Мила,

Ти - свіжий  вітер, ковток води ...

Я, непомітно, зірву, мов  квітку...

Ти не дізнаєшся ... Не скажу  тобi».

Я  не  тримаю! - То пiдеш   звiдти?

У пилку квітки, в  дощі, чі  у вітрі -

Мiй, непомітний, шепiт: " Бай"!

Лагiдно, рiднi  вуста  мені  звiдти,

Шепочуть, в  останнє: «Не звбувай»!

*******   / 15.03.2011 г. /

Неля Шрамко