... нiч минає ...

***************************

Так буває, в життi, так буває.

Але, в тому, нiхто не повинен!

Пiсня, також, у просторi лине,

а кохання, до тебе, минає ...,

наче  марево  зникло  з  очей.

Зрозумiла: слова  є  слова ...

Та  Любов  чи  була? - Не  була.

Сни  зникають,  кохання  ночей.

Обiцяв  менi  зiрочку  з  неба!

Про  кохання,  солодкi  слова

ти  казав! А  Любов  де  була?!

Зрозумiла:  такої  не  треба!

Нiч  минає, та  сонячне  сяйво

увiрвалося  в  мою  кiмнату ...

Я  дивлюся  на  тебе: занадто! -

Поряд тiло  твоє, зараз, зайве.

Геть  бридке; i огидно дивитись! -

Що лежить, зараз, поряд зi мною?!

Як  ранiш, вже  не буду  з  тобою!

У джерела  б  пiрнуть, щоб умитись.

Що лишилося  з  ночi  "кохання"?

Змити  б  всi  поцiлунки, та  дотики!

Та  чекаю, проснешся, тож  поки  ти,

щоб сказати: "Ти  був  тут - в останнє"!

Так буває,  в  життi, так буває.

Але  в  тому  нiхто не повинен!

Пiсня,  також,  у  просторi лине,

а  кохання,  до  тебе,  немає...!

*******   / 17.10.2012 р. /