О! Твої руки! О, твої очі!

****************************************

О! Твої руки!.. О! Твої  очі!..

Як  не слухняні  мої  вуста ...

Cказати зараз тобi так хочу:

Що, краще би їх  не  знала я!

Я - твоя радість. Ти, в  менi - біль.

Я  розчиняюся   в  тобі, Любов!

Я  розчиняюся,  немов  та  сiль.

Я  забуваюся   знов  i  знов …

Ці   нiжнi  руки  пестять  мене!..

Помру  в  розлуці, тобi клянуся!

Невже,  це  доля,  знов  обмене?!

Ти  доторкнешся - я  розчинюся.

В дощі  чи у  вітрі, в пилку  квітки,

Мені   посмiхнешся, я  проявлюся.

" Бувай"!- Непомітно  шепіт звiдти.

Дивлюся  на  тебе – не надивлюся!

Цілую  руки, очі  твої ...

А серце, у ритмi, співа про Любов.

Захочеш, слухай: пiснi  мої ...

А нi - так  ні,  повторюю  знов.

Заглянеш  в  душу. - Побачиш Цвіт.-

Квіткою дивною, квітне  Любов!

Я, з  вiтром  лагiдним, шлю привiт!

Твій  образ ясний  хвилює  кров ...

В  очах  тих  гарних - смуток, туга.

О, Боже , дай  мені   духа   сили! -

Стукає  в  скронях:  бiль  та   нудьга

Спокуса  пізнати! Не встояти! «Милий!

Ти - свіжий   вітер,  ковток... води»!

«Я,  непомітно,  зірву, мов   квітку...

Ти  не  дізнаєшся…. Не скажу  тобi

Я  не  тримаю! - То пiдеш   звiдти?»

У  пилку квітки, в  дощі, чи  у  вітрі:

Мiй  непомітний  шепiт: " Бай"!

Лагiдно  рiднi   вуста  менi   звiдти

Шепочуть  в  останне: «Не звбувай»!

*******   / 15.03.2011 г. /