/ Українська казка /.
***************************
1.
Маленька дiвчинка Тетянка,
з самого вечора, до ранку,
мiцненько так, гарненько спить.
Час, у вiснi, скорiш летить ...
Але ж, щоб краще засинала,
їй казочку розповiдала
її бабуся, чi дiдусь,
чi матiнка, або татусь.
А iнколи, на пiдвiконцi,
з'являвся Птах, як сяде Сонце.
Вiн бубонiв та буркотiв. -
Роpповiсти, мабуть, хотiв
Тєтянцi, що не засинала:
що бачiла, куди лiтала
Пташина. Танця прислухалась,
Пташинiй казцi дивувалась.
Сьогоднi теж, як сiло Сонце,
з'явився Птах , на пiдвiконцi.
У лiжку, добре, примостилась
Тетянка. Довго так дивилась,
чекала казку вiд Пташини.
Ось, засинає, вже, дитина ...
2.
2.
Аж, раптом чує, крiзь сон свiй:
“Лiтав далеко я - за обрiй,
одного разу, як мав силу,
на крилах, що моїх носила
у Небi: високо - за хмари ...
(Зiмною що зробили чари,
приваблюючi душу мою,
до Неба?! З силою такою)!
Так от, колись лiтав далеко -
у тi края - з вiдкiль Лелека
коханим дитинча приносить,
якщо подружжя дуже просить.
Той край чарiвний, дуже гарний!
Його дiстатись мрiє марно
той, в кого, в Чашi серця, пусто.-
Немає Свiтла!- Дуже густо
зiбралась темрява. I морок
свiдомiстю заволодiв. Днiв з сорок
туди летiти, кожен день ...
Так от, коли вже пiдлiтав,
лишилось мало сили. Мав
Вiдпочити. За для цього,
пригледiв деревце. А в нього,
багато гiлок, де кислицi”...
3.
3.
/Тетянцi мариться,чi сниться/?
Але все бачить! Все-все так,
розповiдає, далі птах :
“Сиджу на гiлочцi ,дивуюсь,
та краєвидом тим милуюсь,
навколо мене що вiдкрився.
Вiдпочиваю. Бо втомився.
Аж, раптом бачу: недалеко
летить чудовий птах Лелека.
Летить, у напрямку, до Сонця.
А Сонце,начє в оболонцi
яскраво - райдужного кола.
Та свiтло розлива навколо,
безкрайнiм морем-окияном.”
Дивує Птаха. З ним - Тетяну.
Та, саме дивне, баче Птах :
Лелека тiльки зробить змах
Крилами, що блищать на Сонцi,
і теж, як Сонце, в оболонцi;
вiдразу ж , з крил, летить навколо,
дощ, дiамантовий, додолу.
4.
4.
Крилами, начє, розсипає
тi дiаманти. Їх вiн має,
неначе несчiсленну кiлькiсть;
неперевершену красу і бiльшiсть
тих дiамантiв, попадають
в мiста, де люди проживають.
Та де пройде цей дощ чудовий,
там розквiтають знову й знову,
чудовi квiти, дивовижнi!..
Так кожен день бува на тижнi
Та доти квiточки цвiтуть,
поки дощi тi всe iдуть.
Цi квiточки такi чудовi!
Вони всi - рiзнокольоровi.
I форми дивовижнi в них.
Як тiльки дощiк той затих,
довкiлля дивним ароматом
наповнюється ... Треба знати:
той аромат, вiн має силу
впливати на людину милу,
що з серцем щiрим та вiдкритим,
щоби наповнювати Свiтлом...
5.
5.
Коли людина ця вдихає:
той дивний аромат, що має
ця кожна квiточка чудова,
насiннячко де є основа
/ Небесної Лелеки Дар /,
вона, вiдтодi, є господар
життю своєму, ТАМ i тут.
Людину ту - "Святою" звуть.
Так, та людина набуває
найбльшу силу; щастя має
навiки! Та в усi вiки!-
Дар є Небес тiєй Лелеки ...
Той Дар не кожен набуває,
а лише той, хто серце має:
вiдкрите, щiре; добру душу» ...
Заколихав, той Птах, Танюшу.
Все буркотiв та бубонiв ...
Тетянцi надихав вiн снiв...
/ Присвячено донечці /