Чарівна Лелека. / Пташині казки /.

 / Українська казка /.

***************************      

                 1.

Маленька дiвчинка Тетянка,

з самого вечора, до ранку,

мiцненько так, гарненько спить.

Час, у вiснi, скорiш летить ...

Але ж, щоб краще засинала,

їй казочку розповiдала

її бабуся, чi  дiдусь,

чi  матiнка, або татусь.

А iнколи, на пiдвiконцi,

з'являвся Птах, як сяде Сонце.

Вiн бубонiв та буркотiв. -

Роpповiсти, мабуть, хотiв

Тєтянцi, що не засинала:

що  бачiла,  куди   лiтала

Пташина. Танця прислухалась,

Пташинiй казцi дивувалась.

Сьогоднi теж, як сiло Сонце,

з'явився Птах , на пiдвiконцi.

У лiжку, добре, примостилась

Тетянка. Довго так дивилась,

чекала казку вiд Пташини.

Ось, засинає, вже, дитина ...

                  2.

Аж, раптом чує, крiзь сон свiй:

“Лiтав далеко я - за обрiй,

одного разу, як мав силу,

на крилах, що моїх носила

у Небi: високо - за хмари ...

(Зiмною що зробили чари,

приваблюючi душу мою,

до Неба?! З силою такою)!

Так от, колись лiтав далеко -

у тi края - з вiдкiль Лелека

коханим дитинча приносить,

якщо подружжя дуже просить.

Той край чарiвний, дуже гарний!

Його дiстатись мрiє марно

той, в кого, в Чашi серця, пусто.-

Немає Свiтла!- Дуже густо

зiбралась темрява. I морок

свiдомiстю заволодiв. Днiв з сорок

туди летiти, кожен день ...

Так от, коли вже пiдлiтав,

лишилось мало сили. Мав

Вiдпочити. За для цього,

пригледiв деревце. А в нього,

багато гiлок, де кислицi”...
                         
                    3.

/Тетянцi мариться,чi сниться/?

Але все бачить! Все-все так,

розповiдає, далі птах :

“Сиджу на гiлочцi ,дивуюсь,

та краєвидом тим милуюсь,

навколо мене що вiдкрився.

Вiдпочиваю. Бо втомився.

Аж, раптом бачу: недалеко

летить чудовий птах Лелека.

Летить, у напрямку, до Сонця.

А Сонце,начє в оболонцi

яскраво - райдужного кола.

Та свiтло розлива навколо,

безкрайнiм морем-окияном.”

Дивує Птаха. З ним - Тетяну.

Та, саме дивне, баче Птах :

Лелека тiльки зробить змах

Крилами, що блищать на Сонцi,

і теж, як  Сонце, в оболонцi;

вiдразу ж , з крил, летить навколо,

дощ, дiамантовий, додолу.

                    4.

Крилами, начє, розсипає

тi дiаманти. Їх вiн має,

неначе несчiсленну кiлькiсть;

неперевершену красу і бiльшiсть

тих дiамантiв, попадають

в мiста, де люди проживають.

Та де пройде цей дощ чудовий,

там розквiтають знову й знову,

чудовi квiти, дивовижнi!..

Так кожен день бува на тижнi

Та доти квiточки цвiтуть,

поки дощi тi всe iдуть.

Цi квiточки такi чудовi!

Вони всi - рiзнокольоровi.

I форми дивовижнi в них.

Як тiльки дощiк той затих,

довкiлля дивним ароматом

наповнюється ... Треба знати:

той аромат, вiн має силу

впливати на людину милу,

що з серцем щiрим та вiдкритим,

щоби наповнювати Свiтлом...

                  5.

Коли людина ця вдихає:

той дивний аромат, що має

ця кожна квiточка чудова,

насiннячко де є основа 

/ Небесної Лелеки Дар /,

вона, вiдтодi, є господар

життю своєму, ТАМ i тут.

Людину ту - "Святою" звуть.

Так, та людина набуває

найбльшу силу; щастя має

навiки! Та в усi вiки!-

Дар є Небес тiєй Лелеки ...

Той Дар не кожен набуває,

а лише той, хто серце має:

вiдкрите, щiре; добру душу» ...

Заколихав, той Птах, Танюшу.

Все буркотiв та бубонiв ...

Тетянцi надихав вiн снiв...

******* / 8. 06. 2010 рiк /

  / Присвячено донечці /