Менi Небо дарувало: очi синьо-сiрi....

***************************************

Менi  Небо  дарувало: очi синьо-сiрi.

Мое  серденько  злiтало - у бескрайнiй вирiй.

А волоссячко  я  мала, як у полi жито.

Та хiба ж ранiше знала, що так тяжко жити?!

Двадцять рочкiв пролетiло! - Два десятки рокiв!

Жити  радiсно хотла! Так i було, доки

не напав, тихенько, ворог – почав шматувати

Батькiвщину! - Рокiв з сорок не буду спiвати.   

У дитинствi  вiдспiвала  - пiсням вчила Мати…

Батькiвщину рiдну мала! Батькiв cвоiх, хату!

Лютий ворог, зненадська, напав на родину…

Де ж те військо  козацьке, у тяжку хвилину?!

Посiяли, помiж нами, злi вороги, ворожнечу.

Роздiлились  таборами, подiлили речi ...

Подiлили  землi нашi, роздiлили мову ...

Сваряться, мов дiти малi,  знову та й знову ...

Ворожина  той - безжалiсна, хитра  лисиця!

Що  робиться, ой-йой-йой! Може, менi снитья?!

Двадцять  рокiв наснилися? Чи то, дiйсно - життя?

Та  ви що, показилися, йдучи  в небуття?!

Схаменiться! Проснiтеся, брати  РОДу, та кровi!

Хай Iм’я Творця свiтеться в  серцях у Любовi!

*******   / 11.07.2012 р. /

Люди! Мої люди! – Народ України!

******************************************

Люди! Мої люди! – Народ  України!
Скоро! Скоро буде у пошанi людина!
Сяятиме Правда! Кожному – росплата!
Розкриється кривда – на брехню багата.
Кожен буде мати те, що заслуговує.
Пiде горе з хати! Гоу-є! Гоу-є!
Зацвiтуть садочки, Сонечко зiгрiє.
Донечки, синочки здiйснять нашi мрiї!
Нема таких гарних, як нашi дiвчата!
Шукаєте марно, хлопчата, хлопчата!
Та й  хлопцi, в  нас гарнi! Дивись: якi очi!
Не встояти! – Марно! Дивитись в них хочу!
В них: небо блакитне! В них Пращурiв сяйво!
В них квiточка квiтне! Питяннячко? – Зайве!
У свiтi не бачив таких краєвидiв?!
Нема таких, наче! Ти бачiв? - Не видiв!
*******   / 12.07.2012 р. /

Дайте місце депутата!

***************************************************

Так  просила, так  благала  жiночка  в  країнi,

Колись, так  голосувала:  за «свободу». Нинi

Понаїлась, бiдолашна,  «незалежностi»  тої.

А  тепер то ж  рве, та  нудить  iї! От  такої?!

Жила  гарно,  на  зарплату, боргiв  же не  мала.

Мусить, нинi, пiдпирати, кiлком, хату! Знала  б:

«Незалежнiсть» дарували, що б замазку гризти!

Жебракує  бiдолажна, що  би  щось  поїсти ...

Просить  «мiсце  депутата, та  його  зарплату»;

Каже: «Мушу  пiдпирати,  кiлками,  я  хату….»!

Заберiть  таку  «свободу», повернiть  залежнiсть!

Я, ж не знала того броду, в якiм слiз безмежнiсть.

Ось  тепер  би  менi  трохи  залежностi  б  тої!

Пiдбираю,   нинi  ж,  кріхти   долi    такої ...

Чи дурна булла – просила: «Незалежностi хочу»!

Розум, де  тебе  носило?! Були  сплющенi  очi?!

Бачили   вони, що  брали?! – Їжте - повилазить!

Українцi, що  ж  ви  мали?! Панiвства  вiдразу?!

Завжди  ж  були пiд панами, не тiльки сьогоднi!

То  ж,  чому   ви,  батраками,  ходите  голоднi?!

З  комунiстами  погано? Зараз  кращє  жити? -

З  доллярами  пiд  ногами,  брудну  воду  питии?

Мабуть, треба  цiнувати  зараз  те, що  маємо!

Як  казали  моя   Мати: як  малята,  граємось.

А  життя  ж, воно  проходить: роки, за   роками!

Ось от так  воно й виходить: були  й  є  батраками!

Доки  ж,  розуму  набрались, життя  й промайнуло!

То  колись  було – пишались  набуттям   минулого!

*******   / 10.07.2012 г. /

*