******************************
Рясно розсипав зiрки - дiаманти
Майстер, Малюючий небо, вночi.
Рiд наш, завжди зберiгає Оранта.
Мати, нас житии, в Любовi, навчi!
Скибочка мiсячна сяє лiхтариком -
Ось, випливає повiльно, з-за хмар ...
Це Подарунок: кохання нiч, з Яриком,
Яночцi! – То - божий Дар!
Оком Всебаченним, наш Невимовний
Дивиться зверху, на Землю, на люд ...
Дiток кохає своїх, безумовно!
Зоряне Небо, для них, тiльки тут!
«Ти – моя люба! Серденько моє»!-
Парубок тихо коханiй шепочє….
«Ти не кохаешь мене»? – «От такої»!
Серпень, дарує коханим спiв ночi.
«Ти мiй коханий, у свiтi єдиний»!-
Каже дiвчінонька, дивлячісь в очi.
Музика Сфер, у Гармонiї, лине….
Всесвiт, навколо, для них, тої ночi!
******* / 11.08.2012 р. /
Такое классное стихотворение!
ОтветитьУдалить