... нiч минає ...

***************************

Так буває, в життi, так буває.

Але, в тому, нiхто не повинен!

Пiсня, також, у просторi лине,

а кохання, до тебе, минає ...,

наче  марево  зникло  з  очей.

Зрозумiла: слова  є  слова ...

Та  Любов  чи  була? - Не  була.

Сни  зникають,  кохання  ночей.

Обiцяв  менi  зiрочку  з  неба!

Про  кохання,  солодкi  слова

ти  казав! А  Любов  де  була?!

Зрозумiла:  такої  не  треба!

Нiч  минає, та  сонячне  сяйво

увiрвалося  в  мою  кiмнату ...

Я  дивлюся  на  тебе: занадто! -

Поряд тiло  твоє, зараз, зайве.

Геть  бридке; i огидно дивитись! -

Що лежить, зараз, поряд зi мною?!

Як  ранiш, вже  не буду  з  тобою!

У джерела  б  пiрнуть, щоб умитись.

Що лишилося  з  ночi  "кохання"?

Змити  б  всi  поцiлунки, та  дотики!

Та  чекаю, проснешся, тож  поки  ти,

щоб сказати: "Ти  був  тут - в останнє"!

Так буває,  в  життi, так буває.

Але  в  тому  нiхто не повинен!

Пiсня,  також,  у  просторi лине,

а  кохання,  до  тебе,  немає...!

*******   / 17.10.2012 р. /

О! Твої руки! О, твої очі!

****************************************

О! Твої руки!.. О! Твої  очі!..

Як  не слухняні  мої  вуста ...

Cказати зараз тобi так хочу:

Що, краще би їх  не  знала я!

Я - твоя радість. Ти, в  менi - біль.

Я  розчиняюся   в  тобі, Любов!

Я  розчиняюся,  немов  та  сiль.

Я  забуваюся   знов  i  знов …

Ці   нiжнi  руки  пестять  мене!..

Помру  в  розлуці, тобi клянуся!

Невже,  це  доля,  знов  обмене?!

Ти  доторкнешся - я  розчинюся.

В дощі  чи у  вітрі, в пилку  квітки,

Мені   посмiхнешся, я  проявлюся.

" Бувай"!- Непомітно  шепіт звiдти.

Дивлюся  на  тебе – не надивлюся!

Цілую  руки, очі  твої ...

А серце, у ритмi, співа про Любов.

Захочеш, слухай: пiснi  мої ...

А нi - так  ні,  повторюю  знов.

Заглянеш  в  душу. - Побачиш Цвіт.-

Квіткою дивною, квітне  Любов!

Я, з  вiтром  лагiдним, шлю привiт!

Твій  образ ясний  хвилює  кров ...

В  очах  тих  гарних - смуток, туга.

О, Боже , дай  мені   духа   сили! -

Стукає  в  скронях:  бiль  та   нудьга

Спокуса  пізнати! Не встояти! «Милий!

Ти - свіжий   вітер,  ковток... води»!

«Я,  непомітно,  зірву, мов   квітку...

Ти  не  дізнаєшся…. Не скажу  тобi

Я  не  тримаю! - То пiдеш   звiдти?»

У  пилку квітки, в  дощі, чи  у  вітрі:

Мiй  непомітний  шепiт: " Бай"!

Лагiдно  рiднi   вуста  менi   звiдти

Шепочуть  в  останне: «Не звбувай»!

*******   / 15.03.2011 г. /

 

Ти неси мене на крилах!

************************

Вiтер - вiтер,  вiтерочку,

Освiжай  серпневу ночку!

Подаруй  летючi крила!

Щоб до хмарок я злетiла.

Щоб  в  серпневiм  зорепадi,

Зiрочок - планет  парадi,

Щастя   свОє   загадала.

Милого,  щоб  обiймала.

Ти  неси  мене  на   крилах,

Вiтер, де  живее  мiй  милий!

В  теплих, лагiдних, обiймах

Я  розтану, Вiтер! В приймах

Буду  житии  мiж  хмаринок.

Чи  не  там  жиє  єдиний,

Наречений, мiй  коханий -

Той, що  лише  Богом  Даний?!

Вiтер - вiтер,  вiтерочку,

Освiжай  серпневу  ночку!

Подаруй   летючi   крила!

Щоб  до  хмарок  я  злетiла.

*******   /  13.08.2012 р. /